Значення музично–пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу

Значення хапального рефлексу дуже велике і полягає воно у здатності дитини не випускати з рук тих чи інших предметів. Цей рефлекс перетворюється в уміння хапати і відпускати. Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери у Китаї. У цій країні поширені вправи долонь з кам’яними і металевими кульками. Популярність цих занять пояснюється Їх оздоровчим і тонізуючим ефектом, що вони справляють на організм. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево – судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.

У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців з грецькими горіхами.

Фахівці стверджують, що ігри за участю рук і пальців (на зразок нашої «Сороки – ворони» тощо) сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи.

Талантом нашої народної педагогіки створені дитячі ігри, забавлянки «Ладушки, ладусі», «Сорока – ворона», «Куй, куй чобіток», «Іде коза рогата» та інші, їх значення досі недостатньо осмислено дорослими. Переважна більшість батьків вважають, що ці ігрові заняття лише розважають, а не, скажімо, розвивають, оздоровлюють. Насправді ж дослідження вітчизняних фізіологів підтверджують зв’язок розвитку рук із розвитком мозку.

Праці видатних фізіологів довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності, розвитку мовлення. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить — розвивати мову дитини. Дослідник М. М. Кольцова у своїй праці вказує, що кожен палець руки має доволі широке представництво в корі великих півкуль мозку. Розвиток тонких рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

Знайомство з пальчиковою гімнастикою та пальчиковими іграми слід розпочинати із самого раннього дитинства. Їх можна проводити з музикою. Музичні пальчикові ігри розвивають дрібну моторику рук, мову, музичний слух, почуття ритму, допомагають майбутнім школярам оволодіти навичками письма.

Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дитині координовано і спритно маніпулювати пальчиками.

Розпочніть роботу з пальчикової гімнастики, а потім переходьте до музичних пальчикових ігор.

Не секрет, що музика є надзвичайно важливою частиною життя людини. Недарма раніше у дворянських сім’ях батьки музикували самі та неодмінно вчили цього дітей – не для того, щоб зробити з них професійних музикантів, а щоб навчити розуміти і цінувати музику, реалізовувати в музикуванні свої здібності й отримувати від цього естетичне задоволення.

Музичні звуки необхідні дітям із наймолодшого віку, навіть ще до народження. Адже вченими доведено, що музика здатна сприятливо впливати на мозок та нервову систему людини, зокрема:

- підвищувати фізичний та емоційний тонус;

- заспокоювати, допомагати розслаблятися;

- гармонізувати психічний стан, зцілювати.

Розмовляючи з батьками, слід зауважити, що дитина починає сприймати навколишні звуки, зокрема й музичні, починаючи з їхніх голосів. Узагалі, людський голос – унікальний, найприродніший музичний інструмент. Тож найліпша музика для дитини з перших днів життя, яку можуть забезпечити батьки,- це їхній спів! Батьки мають усвідомити, що навіть за відсутності розвиненого музичного слуху їхні голоси мають стати першим джерелом музики для їхньої дитини. Чуючи співучі, ласкаві голоси мами й тата, дитина почувається більш упевнено й комфортно, що сприятливо позначається на її сні та поведінці.

Дітям середнього та старшого дошкільного віку так само, як і дітям молодшого віку, необхідно чути колискові, дитячі та популярні пісні у виконанні батьків, а також співати разом з ними. Така спільна музична діяльність згуртовую родину, забезпечує вдома формування творчого розвивального середовища. Окрім того, дитина за прикладом батьків поступово привчається до музикування, воно стає для неї звичним способом самовираження. Це позитивно впливає на її впевненість у собі, здатність сміливо, охоче виявляти свої здібності та таланти.

Щодо аудіозаписів музичних творів, то для дітей раннього віку бажано вибирати твори невеликої тривалості, наповнені високими частотами (оскільки саме їх маленькі діти сприймають найліпше). Музика має бути тихою, оскільки слух дитини значно гостріший, ніж слух дорослої людини. Поступово домашній репертуар для слухання удосконалюється – так само, як і репертуар для виконання.

Спостерігаючи за дітьми, нескладно помітити, що вони мають яскраво виражений інтерес до звуків. Діти не впускають нагоди виявити звукові можливості будь-якого предмета, що потрапляє до них в руки, видобуваючи звуки в різні способи. Тож батькам необхідно задовольняти й розвивати цю цікавість, цілеспрямовано пропонуючи дітям ігри зі звуками. За їх допомогою діти навчаються уважно слухати, розрізняти й самостійно видавати звуки різних тембрів, свідомо їх комбінувати. Окрім того, звукова творчість – прямий шлях до виконавської та композиторської творчості.

Ігри зі звуками слід починати з найпростіших – промовляння звуків голосом, “звучних жестів” тощо. Під час консультації варто одразу запропонувати батькам декілька варіантів ігор зі звуками, пояснивши, що та чи та гра корисна для розвитку уваги, фантазії, ритмічного й тембрального слуху, відчуття ритму тощо.