Кольоротерапія

кольоротерапія (1).pdf

Adobe Acrobat Document 323.4 KB

Профілактика кору у дітей

КІР — гостре інфекційне захворювання, збудником яке го є вірус кору, що передається повітряно-крапельним шляхом. Кір характеризується лихоманкою, синдромом інтоксикації, прояв якого наростає з часом, вираженим катаральним синдромом, ураженням слизових оболонок ротової порожнини, очей, наявністі плямисто-папульозного висипу що переходить у пігментацію.

Кір може вразити людину будь-якого віку. Діти, народжені від матерів, які перехворіли на кір, мають спадковий імунітет. Він ефективний упродовж перших трьох місяців життя дитини. Надалі спадковий імунітет значно ослаблюється, і вже у віці 6-9 місяців дитина може захворіти. Якщо ж мати новонародженого не щеплена та хворіла на кір, дитина сприйнятлива до захворювання від самого народження.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Після перенесеного кору формується стій» довічний імунітет. Повторно захворіти може лише 0,5-1% людей. Це ті, хто має вроджені чи набуті порушення роботи імунної системи.

Збудник кору та джерела інфекції

Збудником кору є РНК-вмісний вірус. Вірус кору швидко втрачає патогенні властивості у зовнішньому середовищі, він чутливий до ультрафіолетового опромінювання, сонячного світла, висушування. Поза організмом людини вірус може проіснувати впродовж двох годин проте в умовах низьких температур, наприклад -70 °С, зберігає активність протягом п'яти років.

Джерелом інфекції є хвора на кір людина, навіть з атиповими формами захворювання. Хворий може заразити оточуючих в останні 24-48 годин інкубаційного періоду, протягом усього катарального періоду й у період висипу впродовж 3-4 днів. На п'ятий день з моменту появи висипу хворий на кір не є заразним.

Механізм передачі кору

Кір передається повітряно-крапельним шляхом. Вірус потрапляє у навколишнє середовище з часточками мокроти або слини хворого під час розмови, кашлю, чхання тощо.

Вірус кору дуже летючий — з потоками повітря він може поширюватися через вентиляційні шахти, коридори, сходові майданчики тощо. Через предмети побуту, продукти харчування і третіх осіб вірус кору не передається. Можливий внутрішньоутробний шлях зараження дитини, якщо матір захворює на кір у кінці вагітності.

При контакті з вірусом кору (найчастіше через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і кон’юнктиву людина захворює на кір у 95% випадків. Розрізняють типову та атипову форми кору.

Типова форма кору

Типова форма кору характеризується циклічністю перебігу захворювання та має чотири періоди:

інкубаційний (прихований);

катаральний (продромальний);

період висипу;

період пігментації.

Інкубаційний період кору триває 9-17 днів. Але у дітей, які отримували з метою профілактики певних інфекцій імуноглобуліни або інші компоненти крові, він може подовжуватися до 21 дня. Перебіг періоду — безсимптомний.

Катаральний період триває 4-5 діб. Першими клінічними проявами хвороби є раптове підвищення температури тіла до 38,5-39 °С. Дитина скаржиться на головний біль, відмовляється від їжі, погано спить ночами. Симптомами катарального періоду є також сухий нав’язливий кашель, нежить, почервоніння повік. На другий-третій день катарального періоду кашель посилюється, з'являються запалення зовнішньої білкової оболонки ока, світлобоязнь. Патогномонічним симптомом цього періоду є поява на слизових оболонках щік, губ і ясен сірувато-білих плям, оточених червоним вінчиком. Такі плями (розміром з макове зерня) є ділянками змертвілої слизової оболонки і називаються «плями Бельського-Філатова-Копліка». Для катарального періоду також характерна поява енантем — великих темно-червоних плям на твердому та м'якому піднебінні.

У цей період може з'явитися сірий наліт на слизових оболонках ясен, синдром інтоксикації, про який свідчать марення, судоми у хворого. Динаміка захворювання характеризується поступовим наростанням симптомів з максимальним їх проявом перед періодом висипу, посиленням інтоксикації, незважаючи на проведення симптематичного лікування. Перед періодом висипу температура тіла може різко знизитися, іноді до нормальної.

Період висипу триває 3-4 дні. Характерними ознаками цього періоду є поява плямисто-папульозного висипу та підвищення температури до 40 °С. Хворі почуваються мляво, знесилено, відмовляються від їжі та пиття, можуть страждати на сильний головний біль. Хвороба може супроводжуватися блюванням, судомами, зниженням артеріального тиску, лихоманкою; можливі зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, аритмія). Ознаками катарального синдрому є кашель (постійний, надсадний, іноді гавкаючий, грубий, можлива осиплість голосу), кон'юнктивіт, риніт. У перші два дні періоду висипу зберігаються почервоніння слизових оболонок щік і плями Бельського-Філатова-Копліка. Плями зникають через 3-4 дні з моменту появи висипу.

Змінюється і зовнішній вигляд хворого: обличчя розпухле, повіки набряклі, губи сухі і потріскані — «обличчя заплаканої дитини»; з’являються сльозотеча і світлобоязнь.

Період пігментації триває 7-14 днів. Ознакою цього періоду є швидке потемніння висипу, що перетворюється на пігментні плями. Пігментація тримається впродовж десяти днів. Самопочуття хворого покращується — зникають симптоми інтоксикації, катаральні явища, нормалізується температура.

Атипові форми кору

Перебіг атипових форм кору характеризується стертою клінічною картиною, а деякі симптоми захворювання відсутні взагалі. Розрізняють чотири атипові форми кору:

мітигована;

абортивна;

стерта;

безсимптомна.

Мітигований кір протікає легко. Розвивається у дітей, яким в інкубаційний період хвороби вводили імуноглобулін, переливали кров чи плазму. Характерним для цієї форми є подовження інкубаційного періоду до 21 дня, скорочення інших періодів хвороби, стерта симптоматика — температура нормальна чи дещо підвищена, плями Бельського-Філатова-Копліка відсутні, висип блідий, ледве помітний.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Мітигований кір не дає стійкого довічного імунітету. Людина, що перехворіла на мітигований кір, може захворіти повторно.

Абортивна форма розпочинається типово, однак через 1-2 дні після появи висипу клінічні симптоми «обриваються», зникають. Температура підвищується лише у першу добу, а висип (неяскравий, дрібний) з’являється тільки на обличчі та тулубі, пігментація виражена слабо та проходить за 2-3 дні.

Стерта форма характеризується слабовираженими симптомами інтоксикації, що швидко минають, а також ледве вираженими катаральними явищами.

Безсимптомна форма перебігає з відсутністю клінічних проявів захворювання. Виявляють дану форму хвороби за титром специфічних (протикорових) антитіл, як правило, в осередках інфекції при обстеженні контактних осіб.

Ускладнення при захворюванні на кір

Кір є причиною погіршення імунітету, що зумовлює розвиток ускладнень і загострення хронічних хвороб. За часом розвитку розрізняють ранні та пізні ускладнення. Ранні ускладнення виникають протягом катарального періоду та періоду висипу, пізні — у період пігментації. Найчастіше ускладнення уражають дихальну систему, центральну нервову систему, шлунково-кишковий тракт. Також розрізняють первинні (специфічні) ускладнення кору, викликані самим вірусом, та вторинні (неспецифічні), пов'язані з приєднанням вторинної бактеріальної інфекції:

Первинні ускладнення: Стенозуючий ларинготрахеобронхіт; пневмонія; енцефаліт; енцефаломієліт; серозний менінгіт; ентероколіт; міокардит; перикардит; дефіцит вітаміну А (аж до розвитку сліпоти); тромбоцитопенічна пурпура; безжовтушна форма гепатиту

Вторинні ускладнення: Стоматит; гінгівіт; глосит; отит; синусит; бронхіт; пневмонія; плеврит; гнійний кон'юнктивіт; блефарит; виразка рогівки; періорбітальна флегмона; інфекція сечовивідних шляхів; гастроентероколіти

Специфічна профілактика кору

Враховуючи тривожну ситуацію із захворюваністю на кір в Україні, що спостерігається протягом останніх років, кожен випадок захворювання вимагає підвищеної уваги і ведення його відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції щодо організації епідеміологічного нагляду за кором» від 17.05.2005 № 188 (далі — Інструкція № 188) та співпраці з підрозділами відповідного реагування на різних рівнях (наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про створення оперативного штабу МОЗ України з реагування на ситуацію з поширенням кору в Україні» від 16.12.2011 № 367-Адм).

Планову активну імунізацію проти кору визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 5954, згідно з яким профілактику кору проводять у віці дванадцяти місяців живою вакциною, яка містить атенуйований вірус кору. Вдруге щеплюють дитину у віці шести років.

Живі атенуйовані вакцини проти кору випускають у вигляді моновалентної вакцини у вигляді вакцини, що містить коровиий компонент, комбінованої з вакцинами проти кору, краснухи, ендемічного паротиту, вітряної віспи або інших комбінацій цих вакцин. Невакцино- ваних проти кору, паротиту чи краснухи у дванадцять місяців та шість років дітей можна щеплювати у будь-якому віці до вісімнадцяти років. У такому разі дитина має отримати дві дози вакцини з дотриманням між щепленнями мінімального інтервалу.

Відповідно до Листа Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2012 № 05.02/35 рекомендовано проведення екстреної пасивної імунопрофілактики кору за допомогою нормального людського імуноглобуліну у дозі 0,25 мл/кг маси тіла протягом перших шести діб від моменту контакту з хворими на кір:

дітям, які не хворіли на кір та не були щеплені проти кору;

дорослим, які не хворіли на кір та не щеплені двома дозами;

вагітним, які не хворіли на кір та не були щеплені;

ВІЛ-інфікованим незалежно від вакцинального анамнезу та віку.

Вплив дефіциту вітаміну А на перебіг хвороби

Дефіцит вітаміну А уповільнює процес одужання і зумовлює розвиток ускладнень при захворюванні на кір. До того ж, і захворювання може спричинити гострий дефіцит вітаміну А та розвиток ксерофтальмії — сухості слизової оболонки та рогівки ока через порушення їх живлення. Саме тому кір є причиною численних випадків сліпоти у дітей, що, на щастя, можна попередити. Відповідно до рекомендацій ВООЗ велику дозу вітаміну А призначають негайно після діагностування кору, а також у всіх випадках тяжкого перебігу захворювання.

Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вакцинація проти кору ВІЛ-інфікованих дітей6 має проводитися згідно з плановим порядком. Імуногенність корової вакцини серед ВІЛ-інфікованих дітей нещодавно проаналізував Глобальний консультативний комітет ВООЗ з безпеки вакцин. Дослідження показали, що ризик прояву серйозних побічних реакцій у ВІЛ-інфікованих дітей такий самий як у неінфікованих. А серолгічна оцінка титрів корових антитіл після вакцинації показала, що щеплення проти кору у віці шести місяців викликає однаковий рівень захисту у ВІЛ-інфікованих та неінфікованих дітей. Обговорювати можливість вакцинації відповідно до планового порядку можна навіть для тих осіб, які мають симптоми ВІЛ-інфекції.

Згідно з Інструкцією № 188 екстрену активну імунізацію в осередку кору проводять контактним особам у віці від дванадцяти місяців до тридцяти років, які не хворіли на кір та не щеплені проти кору (не мають документально підтверджених відомостей про щеплення) не пізніше 72 годин з моменту виявлення першого хворого. Дітей у віці від дванадцяти місяців до шести років щеплюють вакциною КПК (комбінована вакцина проти кору, епідемічного паротиту, краснухи).

Неспецифічна профілактика кору

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 188 у разі виявлення хворого або спалаху на кір в організованих колективах медичні працівники разом з лікарем-епідеміологом територіальної санітарно- епідеміологічної станції проводять епідрозслідування та розробляють план протиепідемічних заходів, який передбачає:

проведення санітарно-гігієнічних заходів; максимально можливу ізоляцію групи від іншого колективу на 21 день;

заборону приймати нещеплених осіб і осіб без довідки про щеплення, про перенесене захворювання на кір на строк карантину;

установлення щоденного медичного нагляду протягом 21 дня (термометрія, огляд шкіри і слизових оболонок) за особами, які знаходились у контакті з хворим на кір;

медогляд осіб, які перебували у контакті з хворим на кір, установлення часу спілкування з хворим, а також імунний статус і наявність захворювання на кір в анамнезі.

Хворих на кір слід ізолювати до п'яти діб від появи висипу, а якщо хвороба супроводжується ускладненнями — на строк до десяти днів. На період лихоманки рекомендовано дотримуватися постільного режиму, а також особистої гігієни. Кімнату, де перебуває хворий, слід регулярно провітрювати. Дезінфекцію приміщення не проводять, оскільки вірус нестійкий у зовнішньому середовищі. Батькам, діти яких мають перші симптоми кору, необхідно надати інформацію щодо правил безпеки при контакті з хворими.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо дій у разі виявлення перших симптомів кору

Терміново звернутися за медичною допомогою, викликавши лікаря, та обов’язково дочекатися його прибуття. Не слід самостійно вести хворого у лікарню, оскільки він є джерелом інфекції.

До приходу лікаря слід ізолювати хворого в окремій кімнаті, яка має бути чистою, добре провітрюватися.

Обов’язково повідомити лікарю про всі можливі контакти хворого на кір за останні 10-20 днів.

Хворому на кір рекомендовано організувати постільний режим, забезпечити питтям.

Навчити хворого при нападах кашлю, нежитю прикривати ніс і рот носовою хустинкою чи серветкою, часто мити руки милом.

Слід забезпечити хворого індивідуальними речами побуту (окремий посуд, засоби гігієни та інше).

У жодному разі не проводити самолікування хворого на кір.

Особам, що контактують з хворим на кір, слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, наприклад, маску чи марлеву пов’язку, які варто змінювати через дві і чотири години відповідно.

Чітко дотримуватися рекомендацій лікаря щодо лікування хворого на кір та проведення заходів специфічної та неспецифічної профілактики щодо контактних осіб.

Профілактика туберкульозу серед дітей.

Профілактика туберкульозу серед дітей

Серед соціальних та медичних проблем суспільства туберкульоз посідає особливе місце. Туберкульоз супроводжує людство з часів його появи. Туберкульозом хворіють і продовжують хворіти в усіх країнах світу. Нажаль, не тільки хворіють від нього, але й помирають.

Зросла кількість важких і занедбаних форм туберкульозу, з’явились нові проблеми – розвиток резистентних форм туберкульозу та поступове збільшення кількості хворих на туберкульоз і СНІД. Залишається актуальною проблема великої кількості хворих туберкульозом, які відносяться до соціально дезадаптованої категорії населення.

Лікування туберкульозу є тривалим та довговартісним.

Туберкульоз - важке інфекційне захворювання, збудником якого є туберкульозна паличка. Основне джерело інфекції – людина, хвора на туберкульоз. Основний шлях зараження – повітряно-крапельний.

Початковий туберкульоз розвивається в 5 – 7% заражених, а у решти – виявляється тільки при зміні туберкулінових реакцій.

Вторинний туберкульоз проявляється у вигляді різних клінічних форм і характеризується запальним процесом різної тривалості, нерідко з видозміненням легеневої тканини, її розпадом, утворенням порожнини

(каверни).

Основними методами, що дозволяють поставити діагноз туберкульозу, є: мікробіологічні, рентгенологічні, для дітей – туберкулінодіагностика ( проба Манту ).

У дітей переважають позалегеневі форми туберкульозу, а саме: туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та туберкульоз шкіри. Однак ускладнює ситуацію той факт, що особливістю захворюваності на сухоти серед дітей, на відміну від дорослих, є співвідношення ураження легень та позалегеневого туберкульозу. І тут показники далеко не втішні. Статистика свідчить, що у структурі захворюваності дітей на позалегеневий туберкульоз 74% складає туберкульоз органів дихання і 26% - туберкульоз інших органів. В останньому випадку найбільш поширені ТБ кістково-суглобової системи та периферичних лімфатичних вузлів. При цьому у дітей ТБ кістково -суглобової системи зріс на 14%.

Для профілактики туберкульозу у дорослих проводяться флюорографічні обстеження, у дітей - вакцинація на 3 – 5 день від народження та ревакцинація ( повторне введення вакцини ) - в 7 років. Для визначення напруги імунітету та інфікованості щорічно проводиться проба Манту, починаючи з 1 року до 18 років.

Як виявляють туберкульоз серед дітей?

У зв’язку з тим, що флюорографічне обстеження проводять серед дітей і підлітків лише з 15-ти років, для раннього виявлення інфікованості серед дітей і підлітків використовують щорічні постановки туберкулінових проб Манту. Постановка проб Манту використовується з метою відбору контингенту серед дітей і підлітків для ревакцинації проти туберкульозу; для раннього виявлення початкових і локальних форм туберкульозу у дітей і підлітків; для визначення інфікованості дитячого і підліткового населення.

Якщо через 48-72 години на шкірі передпліччя, де була проведена проба Манту, не з’являється почервоніння, це свідчить про те, що дитина не заражена туберкульозною паличкою, проба в такому випадку вважається негативною. Поява почервоніння і припухлості на місці туберкулінової проби Манту у дитини, свідчить про інфікованість туберкульозом , проба в такому випадку вважається позитивною.

Чи шкідливі протитуберкульозна вакцина та проба Манту?

Всі батьки повинні знати, що туберкулінові проби і протитуберкульозна вакцина не шкідлива для здоров’я дітей. Це підтверджується тривалим періодом застосування цих процедур. Протитуберкульозні щеплення оберігають дітей від захворювання.

Інколи батьки відмовляються від проведення щеплень проти туберкульозу та постановки проб Манту. Альтернативи цим заходам немає, адже вони є найбільш результативними для діагностики та профілактики туберкульозу.

Щороку в Україні хворіє до 35 % дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82 % захворілих на цю недугу дітей були або не вакциновані, або вакцинація у них була не ефективною.

Туберкульоз і діти

У віковій структурі захворюваності дітей на туберкульоз помітне підвищення відсотка дітей раннього віку з ускладненим перебігом хвороби, при цьому найчастіше спостерігається прогресування прогресу з розвитком менінгіту, міліарного туберкульозу та казеозної пневмонії. Особливо це стосується дітей грудного віку, в котрих імунна система є недосконалою і не має ефективного захисту від туберкульозу. Значну кількість дітей, які захворіли на туберкульоз, становлять особи дошкільного віку. З року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей. Вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, а й є випадки смерті дітей старшого віку.

Наукові дослідження показали, що обсяг і якість профілактичних заходів, в тому числі раннє виявлення туберкульозної інфекції та ефективність специфічної профілактики БЦЖ в Україні, особливо останніми роками, були недостатніми.

Вивчаючи причини несвоєчасного виявлення туберкульозу, встановлено недостатню настороженість педіатрів щодо цієї недуги, їх необізнаність з питань раннього та діагностики хвороби. Не налагоджено співпрацю між педіатрами і фтизіатрами. Про це свідчить тривале (від одного місяця до 1.5 року) помилкове лікування дітей, хворих на туберкульоз, нерідко у кількох лікарнях з приводу інших хвороб.

Після проведення туберкулінодіагностики не контролюється своєчасність обстеження на туберкульоз дітей з інтенсивними та гіперергічними реакціями на туберкулін. До того ж, значна кількість джерел інформації не виявляється або несвоєчасно виявляється, внаслідок цього багато дітей з невідомих вогнищ інфекції, які повинні спостерігатися фтизіатром, не знаходяться на диспансерному обліку і профілактичні протитуберкульозні заходи серед них не проводяться.

На основі багаторічних наукових досліджень розроблено заходи щодо організаційних форм виявлення та запобігання туберкульозу в дітей в умовах епідемії туберкульозу. Розроблені заходи щодо організації раннього та своєчасного виявлення туберкульозу відрізняються від існуючої тактики виявлення посиленням протитуберкульозних заходів у групах ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп ризику, оскільки майже всі хворі на туберкульоз діти були з цих груп, а туберкулінодіагностика серед цього контингенту дітей проводиться нерегулярно. Другою особливістю є обов’язкове проведення туберкулінодіагностики дітям, котрі звернулись у поліклініку чи стаціонар з приводу будь-якої хвороби, за винятком протипоказаної. Це спричинено тим, що більшу кількість дітей, яких виявили при зверненні за медичною допомогою, тривало помилково лікували з приводу інших хвороб

Основними протитуберкульозними заходами серед дітей вважаються:

профілактичні, до яких відносяться: вакцинація і ревакцинація;
хіміопрофілактика;
ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
санітарно-освітня робота серед населення;
вакцинація і ревакцинація;
хіміопрофілактика;
ізоляція дітей із мікобактеріального вогнища;
оздоровлення дітей у дитячих колективах та сім’ях;
санітарно-освітня робота серед населення;
раннє виявлення туберкульозу;
організація диспансерного спостереження: педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
педіатром за дітьми груп ризику щодо туберкульозу;
фтизіатром за дітьми, які живуть в умовах контакту з хворим на туберкульоз, інфікованими мікобактеріями туберкульозу (МБТ) та дітьми, хворими на туберкульоз;
організація лікування хворих на туберкульоз дітей до їх одужання.

Протитуберкульозні заходи серед дітей здійснюються загальною медичною мережею, протитуберкульозною і санітарно-епідемічною службою.

Підкреслено, що для раннього та своєчасного виявлення туберкульозу в умовах епідемії хвороби протитуберкульозні заходи слід спрямовувати у таких напрямках:

серед здорового контингенту дітей;
груп ризику, що знаходяться на диспансерному обліку в дитячих поліклініках;
груп ризику, що спостерігаються в протитуберкульозному диспансері;
контингентів, що є під наглядом фтизіатра у протитуберкульозному диспансері (виявлення загострень процесу).

Дотримуючись розробленої методики організації протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу, ефективність раннього виявлення туберкульозної інфекції підвищується у 2,8 раз. Запропонована методика у перспективі підвищить настороженість педіатрів щодо туберкульозу, налагодить співпрацю між педіатрами та фтизіатрами.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Щоб не захворіти на туберкульоз необхідно повноцінно харчуватися, не мати шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, своєчасно проводити щеплення!

ДИТЯЧА ІСТЕРИКА: ЧОМУ ВИНИКАЄ І ЯК ПОДОЛАТИ

Найчастіше істерики виникають у дитини надто розпещеної, обласканої, оточеної любов’ю, задарованої, особливо, якщо вона єдина в сім’ї. Усі бажання дитини батьки зазвичай неодмінно виконують. А якщо ні, вона змалку знає, що є такий чудовий спосіб вплинути на дорослих, як капризування. У таких випадках дорослі прагнуть розв’язувати всі проблеми «коханої» дитини – і не лише в дошкільному дитинстві, а й до самого вступу до вишу, а то й довше.У результаті дитина зростає інфальтильною, перед конфліктними і стресовими ситуаціями відуває повну розгубленість, тому й обирає перевірений нею спосіб захисту від неприємного - істерику.

Полярними до попереднього чинником, що провокує істерику, є жорстка вимогливість до дитини, якою сьогодні все частіше зложивають батьки. Вони обирають такий стиль виховання, по суті, з добрими намірами.

Адже життя непросте, і що раніше дитина звикне до організованості, навчиться досягати мети, що більше знань отримає, то успішною буде в житті, прагнутиме завжди до більшого, і як почуватиметься реалізованою і щасливою особистістю.

Звісно, схильність дітей до істерик залежить не лише від стилю виховання та сімейного клімату. Багато чого визначено зазделегідь. Зокрема, схильність дитини до істерик може бути пов'язана з

типом нервової системи. Слабка і неврівноважена нервова система - додатковий чинник ризику. Значення має і темперамент. Так, холерики імеланхоліки більш схильні до істеричної поведінки, ніж флеглатики і сангвініки.

Вікові періоди, що є "небезпечними" для появи істерик: чи не найбільше небезпека виникнення дитячих істерик загострюється з настанням так званих "криз вікового розвитку", зокрема у віці:

- 3 років - перехід від раннього дитинства до дошкільного віку;
- 6-7 років - перехід від дошкільного віку до молодшого шкільного;
- 11-15 років - перехід від молодшого шкільного віку до підліткового.

У ці вікові періоди відбуваються кардинальні зміни психіки й функціонування організму, що теж може стимулювати появу істерик.
Однак батькам варто пам'ятати, що криза вікового періоду є нормативним явищем психічного розвитку дитини та її особистісного становлення.
А от загострення негативних поведінкових проявів у дітей в цей період є свідченням незадоволеності дитини її місцем в сім'ї, обмеженістю її ролі
в ній тощо. Тож здебільшого перетворення кризи вікового розвитку на критичний період повязано з небажанням чи невмінням батьків побачити
зрослі можливості дитини і її потреби у змінах.

Стадії протікання істерики у дитини

Найліпший спосіб "швидкої допомоги" в боротьбі з дитячою агресією, незалежно від того, чим вона викликана, - це вміння дорослих керувати
процесом. Для цього батьки мають знати стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної із них.

ПРОВОКАЦІЯ СВАРКИ. Будь-яка істерика починається з провокації дитиною сварки, коли її щось не подобається чи не влаштовує. І саме в цей момент виникненню істерики найлегше запобігти. Для цього батьки мають знати всі стадії протікання істерики та вміти правильно поводитися з дитиною під час кожної з них.

Якщо у дитини от-от почнеться напад істерики, можна запропонувати їй щось намалювати чи прогулятися, наприклад до магазину за морозивом.

Якщо це дитина старшого дошкільного віку, можна сказати щось на кшталт "Вибач, поговоримо про це пізніше, мені потрібно в аптеку". Ще один дієвий спосіб швидко нейтралізувати початок істерики - потримати її руки 2-3хвилини під проточною холодною водою.

Дитина і комп′ютер

Ще 50 років тому дивиною були телевізори. Сьогодні важко уявити своїх дітей без комп'ютера. Це і програвач музики для малят і дорослих, з його допомогою можна впізнавати навколишній світ дошкільникові, він може стати хорошим другом в приготуванні уроків школярам, про невичерпні можливості в пізнавальній і навіть науковій діяльності студентів годі і говорити. Але це твориво людини не є досконалим. При роботі на комп'ютері організм людини отримує певні навантаження, що характеризуються розумовою, зоровою і фізичною напругою. Проведені спеціальні дослідження впливу комп'ютерної техніки на дитячий організм показали, що під час роботи за комп'ютером слід дотримуватися певних правил, щоб не нашкодити своєму здоров'ю: не зіпсувати очі, не скривити хребет і т.д.

Тому, купуючи комп'ютер дитині потрібно пам'ятати декілька корисних рекомендацій, дотримання яких знижують несприятливий вплив комп'ютера на здоров'я дитини.

1. Найжорсткіші вимоги необхідно пред'являти до монітора. Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки - MPR II або ТСО 99, мати маркування LR- Low radiation. Частота кадрової розгортки повинна бути не менше 70 Гц. Розмір зерна не повинен перевищувати 0,25-0,28 мм.
На сучасному етапі кращими по безпеці визнаються монітори на рідких кристалах, системи LCD. Монітор з електронно-променевим кінескопом обов'язково повинен бути встановлений задньою стінкою до стіни. Сам комп'ютер (системний блок) повинен бути не раніше 1997 року випуску, що відповідає рівню Pentium II.
2. Дитина до 6 років повинна проводити за комп'ютером не більше 10-15 хв. і то не щодня. Для дітей 7-12 років обмеження становить 20 хв. на день. Старшим дітям можна сидіти за комп'ютером не більше години в день. Для дітей, що відносяться до групи ризику за станом зору, час, проведений біля комп'ютера, потрібно дозувати індивідуально. При цьому періодичність занять з дитиною повинна бути не більш 2-х разів на тиждень.
3. Важливо щоб на монітор не потрапляло світло і не падали відблиски від лампи. Краще розташувати його в кутку, але так, щоб задня поверхня не впиралася в стіну. Але при цьому комп'ютерне місце повинно бути добре освітлене.
4.Комп'ютер повинен встановлюватися в добре провітрюваному приміщенні, де регулярно проводиться вологе прибирання.
5. Розміри комп'ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини.Прослідкуйте, щоб вона рівно тримала спину, не клала ногу на ногу, не занадто перегинала зап'ясток, не задирала голови. Для зручності можна покласти під ноги підставку. Екран потрібно розташувати так, щоб по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°. Перевірте, чи рівно стоїть монітор, чи не доводиться дитині повертатися до нього. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.
6.Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб дивлячись в монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки. Не полінуйтеся „пограти" з настроювачами монітора, відрегулюйте яскравість і контрастність так, щоб вам було якнайкомфортніше.
В молодшому шкільному віці діти активно пізнають світ. Психологи відзначають, що робота на комп'ютері розвиває увагу. Але від користі до шкоди - один крок: помірне перебування за комп'ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто довге - погіршує/

Профілактика простудних захворювань

З настанням міжсезоння (восени або навесні) як ніколи актуальним стає питання профілактики простудних захворювань. Кожну маму хвилює питання, як уникнути простудних захворювань взагалі або мінімізувати тривалість та інтенсивність застуди. Отже, ось кілька важливих моментів, які допоможуть Вам попередити застуду:

Наш друг — правильна температура

1. Температура повітря в кімнаті повинна бути не вище +22.

2. Також дитину на вулицю одягаємо по погоді. Не кутайте в 33 одежини, але й не допускайте попадання холодного повітря під одежу (наприклад, допоможе бодік і одягнений наверх светрик).

3. Якщо за вікном дощик, але при цьому холодно, не забудьте одягнути теплі шкарпетки в резинові чобітки.
Зволоження та доступ свіжого повітря в квартирі

У холодну пору року особливо актуальна тема зволоження повітря. Так як різні обігрівачі, батареї, як і кондиціонер, висушують повітря, а це в свою чергу призводить до сухості слизової оболонки носоглотки і прямого попадання мікробів всередину організму. Тому вкрай важливо зволожувати повітря в квартирі: регулярно провітрювати приміщення, спати з відкритою кватиркою, робити вологе прибирання (при цьому позбавитися від речей, які активно збирають пил) і використовувати зволожувач повітря. Також рекомендується промивати носик дитини сольовим розчином.

Ароматерапія

Ароматерапія, як відомо, підвищує імунітет і здатна привести організм у норму. Використовуйте тільки натуральні ефірні масла без домішок. Підійдуть масло сосни, лимона, лаванди, м’яти, апельсина, чайного дерева та інші.

Часті прогулянки на вулиці

Гуляти з малюком на вулиці потрібно якомога частіше. Осінь і рання весна — не виняток. Нехай це навіть будуть короткі прогулянки по 30-40хвилин, але за день їх буде 2-3. Прохолодне повітря і контраст температур роблять позитивний вплив на дитячий організм. Тільки при цьому, звичайно, одягайтеся по погоді.

Загартовування

В якості профілактики простудних захворювань також можна використовувати загартовування. Правда, починати загартовування потрібно набагато раніше і стартувати з періоду абсолютного здоров’я малюка. Ефект загартовування створюється завдяки різниці температур. Влітку температура повітря вище температури води. А в басейні навпаки вода має більш високу температуру в порівнянні з повітрям. Так вода в басейні +34 градуси для немовлят, для дітей старшого віку — +32, а от температура повітря вже +26 градусів, у роздягальні — +23-24 градуси. Тільки не починайте різко процедуру загартовування. Якщо Ви вирішили почати загартовуватися вдома, робіть це поступово. Наприклад, почніть з обливання водою з температурою +36 (температура тіла) і через кожні три-чотири дні знижуйте температуру води на 1-2 градуси. Бажано зупинитися на порозі 12-13 градусів і далі обливатися саме такою водичкою.

Вітаміни і ліки

Правильне харчування — кращий спосіб забезпечити вітамінам дитину. А ось годувати малюка одноманітною їжею і компенсувати нестачу вітамінів медичними вітамінними препаратами не варто. Взагалі намагайтеся давати дитині якомога менше ліків і ніколи не займайтеся самолікуванням. А з народних методів з метою профілактики простудних захворювань використовуйте натуральні компоти з сухофруктів, варення (всім відома користь малинового варення), відвари з цілющих трав. Пам’ятайте про вітамін С, він украй важливий в якості профілактики застуди.

Також візьміть на замітку правила для дітей і дорослих з профілактики ГРВІ:

мийте руки з милом, особливо після сякання, перед їжею або перед її приготуванням;
намагайтеся зайвий раз не доторкатися руками до очей, носа і рота;
чхаючи і кашляючи, прикривайте рот;
сякатися в паперові носові хустки і відразу викидайте їх;
намагайтеся користуватися індивідуальними чашкою, склянками і столовими предметами;
уникайте тісного контакту з хворими на ГРВІ.

Пам’ятка для батьків

щодо догляду за дитячими зубами

Правильний догляд за зубами

Раціональна гігієна ротової порожнини передбачає щоденне чищення зубів уранці та ввечері , до того ж обидва рази після їди. Видалення залишків їжі є обов’язковою для профілактики стоматологічних захворювань. Якщо чищення зубів відбувається до сніданку, то після нього слід прополоскати рот водою.

Правила використання зубної щітки

1. Діти повинні чистити зуби дитячою зубною щіткою, дібраною відповідно до віку. Довжина голівки має дорівнювати ширині 2-3 зубів.

2. Краї головки мають бути закругленими, щоб не пошкодити ясна й чутливу слизову оболонку ротової порожнини.

3. Щітка повинна бути штучною. Волокна такої щетини, на відміну від натуральної, відшліфовані, кінчики заокруглені. Крім цього, натуральні щетинки мають порожнистий канал, у якому накопичуються та розмножуються мікроби.

4. Ручка щітки має бути об’ємною, легкою та зручною для дитини.

5. Перед та після чищення зубів слід ретельно помити щітку. Перед першим застосуванням щітки її слід помити з милом.

6. Щітку слід зберігати щетиною догори. Футляр використовують лише для транспортування щітки.

Вимоги до дитячих зубних паст

1. Низький вміст фтору. Для дітей до 6 років рекомендують застосовувати зубну пасту, масова часка в якій дорівнює 0,02 – 0,05% (200-500 р.р.m).

2. Низька абразивність, адже емаль молочних зубів тонка і ніжна.

3. Низький вміст піноутворювальних речовин.

4. До 3-х років паста не має містити смакових та ароматичних добавок, для дітей від 3-х до 10-ти років може містити фруктово-ягідні віддушки, для дітей старшого віку – фруктово-м’ятні віддушки.